ПРОФІЛАКТИКА ПОЛІОМІЄЛІТУ

(пам’ятка для населення)

Поліомієліт – це вірусне інфекційне захворювання, що уражує нервову систему

і викликає повний параліч. Вірус проникає в організм через рот і розмножується в кишечнику. Симптоми захворювання: висока температура, втома, головний біль, нудота, регидність шиї та біль у кінцівках.

Джерелом інфекції є хворі або вірусоносії. Виділення вірусу з верхніх дихальних шляхів та випорожнення починається вже в інкубаційний період, який триває в середньому 5-12 днів (можливі коливання від 2 до 35 днів). Після появи перших симптомів захворювання вірус продовжує виділятися з фекаліями і залишається життєздатним до трьох місяців.

В організм людини вірус може потрапити також через воду і харчові продукти, що не пройшли термічну обробку. Вірусоносіями можуть бути і комахи. Однак 90-95% інфікованих не хворіють. Вони стають несприйнятливі до цієї інфекції, тому в їх крові утворюються антитіла. Захворюванню сприяють фізичне і емоційне перенапруження, загальне ослаблення імунітету.

Перебіг хвороби

Інкубаційний період триває близько 10 днів. Перші симптоми захворювання схожі на грип. На початковій стадії іноді виникають порушення функцій шлунка і кишечника. Через три дні температура знижується, потім знову раптово підвищується, з'являється занепокоєння, посилюється потовиділення, людина може втрачати свідомість, може з'явитися запалення мозкової оболонки, розвивається параліч (частіше м'язів ніг і рук). Можливе порушення дихання і кровообігу. Тривалість паралічу від декількох годин до 2-3 днів. Хвороба може припинити прогресувати на будь-якій стадії. При інтенсивному лікуванні наслідки можуть бути незначними. Найчастіше залишається атрофія м'язів, контрактура рук і ніг, деформація хребта.

Поліовірус стійкий в навколишньому середовищі. Він зберігає свої інфекційні властивості в стічних водах при 0°С протягом місяця. Нагрівання при температурі 50°С вбиває вірус протягом 30 хвилин у воді, а при 55°С - в молоці, сметані, маслі та морозиві. Вірус стійкий до УФ-променів і висушування, а також до хлорвміщуючих дезінфектантів (хлорне вапно, хлорамін).

Профілактика

Поліомієліт невиліковний, але його можна попередити за допомогою вакцинації.

Щеплення проти поліомієліту входять до календаря профілактичних щеплень:

- вакцинація складається з трьох щеплень і проводиться дітям у віці 3, 4 і 5 місяців, перші 2 щеплення - з використанням інактивованої вакцини проти поліомієліту(ІПВ);
 - ревакцинація проводиться дітям у віці 18 місяців, 6 та 14 років з використанням оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ).

З метою профілактики поліомієліту необхідно:
 - додержуватись правил особистої гігієни (миття рук);
 - свіжі овочі, фрукти, сухофрукти та зелень перед вживанням після миття під проточною водою ополоснути кип’яченою чи бутильованою водою.

УВАГА, ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Терміново звертайтесь за медичною допомогою, якщо у дитини, раніше не вакцинованої проти поліомієліту, спостерігається висока температура, головний біль, біль у горлі, м’язах та кістках, нежить блювота, раптове порушення ходи.

Пам’ятка щодо запобігання поліомієліту

Поліомієліт представляє собою гостре інфекційне захворювання вірусної етіології, яке виникає в результаті інфікування одним з трьох типів вірусів поліомієліту.Клінічні прояви поліомієліту поліморфні. У понад 90% інфікованих осіб інфекція є безсимптомна, у 4-8% захворювання перебігає в абортивній формі без рухових порушень. Абортивна форма поліомієліту може проявлятися у вигляді гострої респіраторної інфекції, гострої кишкової інфекції, у 1% хворих розвивається серозний менінгіт. Лише у 1-10 з кожних 1000 сприйнятливих до захворювання осіб (0,1-1,0%) розвивається паралітична форма хвороби з ураженням мотонейронів клітин переднього рогу спинного мозку з наступним стійким випадінням їх функцій, розвитком паралічів і парезів.

Клінічні ознаки паралітичних форм поліомієліту:

- гострий початок захворювання з загально-інфекційного синдрому;

- підвищення температури тіла;

- головний біль;

- біль у горлі;

- нежить;

- диспепсичні розлади – блювота і проноси;

- розвиток гострих в’ялих паралічів виникає від декількох годин до 1-5 днів;

- частіше страждають проксимальні відділи кінцівок;

- парези і паралічі мають асиметричне "мозаїчне" розташування;

- знижений тонус м’язів;

- уражаються м’язи ніг, рук, тулуба;

- зміна походки;

- знижені сухожильні рефлекси;

- чутливість збережена;

- швидкий розвиток атрофії м'язів.

Як можна заразитися вірусом поліомієліту?

Джерелом інфекції є хворі на паралітичні та непаралітичні форми поліомієліту або вірусоносії. Передача збудника поліомієліту відбувається від людини до людини. Основний механізм передачі вірусу – фекально-оральний. Вірус може передаватися через брудні руки, іграшки, інфіковану воду та їжу, а також може передаватися переносниками – мухами. Слід пам’ятати, що вірус поліомієліту може тривалий час зберігатися у навколишньому середовищі – до 3-4 місяців у воді, до 6 місяців з фекаліями в ґрунті. Також можлива передача вірусу повітряно-крапельним шляхом. Заразними при поліомієліті є виділення з верхніх дихальних шляхів та випорожнення.

Як довго є заразним хворий на поліомієліт?

З верхніх дихальних шляхів вірус виділяється тільки в гострому, препаралітичному періоді, з випорожненнями – більш тривалий час. Найбільш інтенсивне виділення вірусу від хворого відбувається в перші два тижні захворювання, але може продовжуватися до 4-6 тижнів від початку захворювання.

Як попередити зараження на поліомієліт?

Ізоляція осіб , що прибули з країн-ендемічних по поліомієліту з проявами гострої респіраторної інфекції, гострої кишкової інфекції, серозного менінгіту, в’ялих паралічів з обов’язковим їх дворазовим обстеженням на поліомієліт.

На контактних осіб накладається карантин строком на 21 день з моменту ізоляції хворого. За ними організується нагляд педіатра (щоденно) та невролога (одноразово, в разі необхідності).

У вогнищі інфекції проводять поточну та заключну дезінфекцію з використанням дезінфікуючих засобів.

При загрозі виникнення поліомієліту в країні всім дітям у віці до 5 років, що не були щеплені або щеплені з порушенням графіку, проводять термінову вакцинацію живою поліомієлітною вакциною.

Обмеження відвідування країн - ендемічних по поліомієліту, а при завезенні в країну захворювання місць великого скупчення людей.

Часте миття руки с милом.

Провітрювання приміщення декілька разів на день.

Проведення вологого прибирання приміщень.

Вживання тільки кип’яченої або спеціальної води для пиття, добре вимитих овочів та фруктів, бажано з милом.

Що сприяє розвитку паралітичних форм поліомієліту?

Відсутність або неповний курс вакцинації проти поліомієліту;

Вагітність;

Інтенсивні фізичні навантаження;

Внутрішньом’язеве введення лікарських препаратів;

Травми;

Оперативні втручання, особливо тонзил- та аденектомія;

Тісний, тривалий контакт з хворим.

Як запобігти розповсюдженню поліомієліту в дитячих установах?

Під час загрози спалаху поліомієліту нові діти в загальноосвітні навчальні, оздоровчі та санаторно-курортні заклади не приймаються.

Припиняється відвідування дитячої установи сторонніми особами.

Проводиться вологе прибирання приміщень не менше двох разів на день.

Приміщення, в яких знаходяться діти повинні бути вентильованими, їх необхідно провітрювати декілька разів на день.

Діти повинні дотримуватись правил особистої гігієни (часте миття рук з милом протягом дня).

Виключається переведення дітей із групи в групу.

Діти повинні щоденно оглядатися лікарем чи педіатром і при появі перших ознак захворювання (підйом температури тіла, головний біль, катаральні прояви, диспепсичні розлади, біль у кінцівках, пітливість) необхідно госпіталізувати до інфекційного відділення.

Що повинні знати батьки, щоб попередити зараження дитини на поліомієліт?

Обов’язкове дотримання графіку профілактичних щеплень;

Уникати дитині місць великого скупчення людей;

Уникати контакту з особами, що перебували в країнах-ендемічних по поліомієліту та відвідування країн - ендемічних по поліомієліту;

Навчити дітей мити руки з милом;

Провітрювати приміщення декілька разів на день;

Проводити вологе прибирання оселі;.

Пити тільки кип’ячену воду, добре вимиті овочі та фрукти.

Що робити батькам, якщо дитина захворіла на поліомієліт?

При появі перших ознак захворювання (підйом температури тіла, головний біль, катаральні прояви, диспепсичні розлади, біль у кінцівках, пітливість) необхідно звернутись до лікаря.

Хворого необхідно госпіталізувати в дитячу інфекційну лікарню або дитяче інфекційне відділення, виділити йому окремий посуд, рушники, предмети особистої гігієни.

У приміщеннях, в яких перебувала хвора дитина, необхідно провести вологе прибирання з застосуванням дезінфікуючих засобів.

При яких ознаках захворювання у дитини необхідно негайно звернутися за медичною допомогою?

- підвищення температури тіла;

- головний біль;

- біль у горлі;

- нежить;

- диспепсичні розлади – блювота і проноси;

- біль в кінцівках;

- неможливість стати на ніжки;

- підвищена пітливість.

Кір та його профілактика

Кір – це гостре висококонтагіозне вірусне захворювання, що відноситься до групи інфекцій дихальних шляхів, викликається вірусом кору, передається повітряно-крапельним шляхом, проявляється гарячкою, катаральними явищами, висипкою на шкірних покривах та слизових оболонках щік у вигляді плям Філатова-Копліка.

В основному кором хворіють не щеплені діти, що відвідують дитячі заклади. Підлітки й дорослі, що раніше не хворіли кором, та не отримали вакцину проти нього, також залишаються надзвичайно сприйнятливими до цієї інфекції.

До впровадження вакцини в 1968 році в нашій країні для профілактики кору, в середині 20 століття майже кожна людина хворіла на цю інфекцію, переважно у дитячому віці.

Як відбувається зараження кором?

Джерелом інфекції є хворий кором з моменту появи перших ознак хвороби до п’ятого дня від початку висипань.

Вірус потрапляє в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і очей від хворої кором людини, яка поширює його при диханні, розмові, чханні і кашлі.

Вірус кору дуже летючий – з потоком повітря він може попадати в сусідні приміщення й навіть на інші поверхи будинку через вікна, вентиляцію, замкові щілини, тому заразитися можна перебуваючи в одному будинку із хворим.

Вірус кору малостійкий у зовнішньому середовищі — він швидко інактивується під впливом сонячного світла, ультрафіолетових променів, при нагріванні до 50 С, ультрафіолетовому опроміненні, під впливом дезінфікуючих засобів. Але вірус кору залишається вірулентним в аерозолі протягом однієї години після потрапляння з організму хворого у довкілля. При кімнатній температурі зберігає активність до 1—2 діб, при низькій температурі — протягом кількох тижнів.

Поширення інфекції через предмети (постільну білизну, одяг, іграшки), а також через третіх осіб, що контактували із хворим, практично неможливо. Приміщення, де перебував хворий кором, необхідно провітрити та провести вологе прибирання.

Інкубаційний період для кору, період від моменту зараження до появи перших ознак захворювання, складає 8-21 день.

Хвороба розпочинається з незначного підвищення температури тіла, нежитю, першіння в горлі, покашлювання. На внутрішній поверхні щік біля корінних зубів з’являються утворення величиною з макове зерня, оточене червоною каймою, які мають назву плям Філатова-Коплика та мають діагностичне значення.

Після, так званого «катарального періоду», через 3-4 дні з’являється характерна висипка, яка характеризується етапністю висипання: спочатку за вухами, на обличчі, шиї, потім розповсюджується на верхню частину тулуба та руки, і лише потім на ноги. Обличчя стає набряклим, сльозяться очі, продовжуються виділення з носа. Може хвилеподібно підвищуватись температура тіла – до 40,5 ºС. Висипка тримається протягом 3-4 днів, а потім зникає у тому ж порядку, у якому з’являлася, залишаючи по собі пігментовані плями.

Хворий на кір небезпечний для оточуючих в останні 1-2 дні інкубаційного періоду, в катаральному періоді та перші 4 дні висипу.

У кожного третього хворого вищевказане захворювання може викликати ускладнення: пневмонію, отит, інші бактеріальні захворювання, може погіршуватись слух, спостерігатися розумова відсталість.

Внаслідок перенесеного кору може розвинутись енцефаліт, менінгіт.

Діагноз кір встановлюється на підставі характерних клінічних симптомів та імунологічних досліджень (імуноглобулін М).

Єдиним надійним захистом від кору є вакцинація.

У разі виявлення хворого в організованих колективах, медичні працівники загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів організовують:

– направлення хворого до лікувального закладу з метою встановлення діагнозу;

– проведення протиепідемічних заходів у місцях перебування хворого;

– максимально можливу ізоляцію групи (класу) від іншого
колективу на 21 день

– заборону приймання нещеплених осіб і осіб без довідки про щеплення, про перенесене захворювання на кір на термін карантину;

– установлення щоденного медичного нагляду за особами, які
знаходились протягом 21 дня у контакті з хворим на кір;

– направлення до лікувального закладу контактних осіб, які не мають щеплення проти кору, для вирішення питання вакцинації не пізніше 72-х годин з моменту виявлення першого хворого.

В Україні застосовується комбінована вакцина для профілактики одразу від трьох хвороб — кору, епідемічного паротиту та краснухи.

Джерело: Управління охорони здоров’я

Епідемічний паротит – гостре інфекційне захворювання, що характеризується запаленням слинних залоз. Народна назва хвороби – свинка, це дитяче захворювання, що найчастіше стається у віці 5-15 років.

“Захворювання небезпечне, його потрібно вчасно діагностувати та лікувати”, – зазначили у лікарні.

Ознаки захворювання

Ознаки свинки у дорослих і дітей однакові, тільки в першому випадку вони протікають більш гостро:

1. Підвищення температури тіла – гіпертермія. Відбувається раптово, показники відразу стають критичними. У більшості випадків не вдається знизити їх навіть за допомогою специфічних лікарських препаратів. Таким чином організм бореться із запаленням, імунна система в цей період виробляє антитіла. Якщо ж підвищена температура тіла тримається навіть після зникнення інших ознак епідемічного паротиту, то це свідчить про розвиток паралельного патологічного процесу.

2. Припухлість за вухами. Це найяскравіший симптом, завдяки якому можна визначити свинку у дитини. Припухлість завжди досягає великих розмірів, при обмацуванні болить, заважає жувати і ковтати їжу. Паротит кардинально змінює зовнішність хворого – щоки роздуваються і опускаються, кінчики вух піднімаються. Відновлюється вигляд не раніше, ніж через 7-8 днів від початку захворювання.

3. Слабкість і ломота в тілі. Діти стають млявими, апатичними, байдужими. Дорослі буквально «падають», навіть приймають їжу в положенні лежачи, не в змозі підняти ложку. На цьому тлі людина постійно спить, стає важко дивитися на яскраве світло, при головному болю навіть тихі звуки починають дратувати.

Як лікувати хворобу епідемічний паротит

Якщо інфекція протікає в легкій формі, то хворий перебуває на амбулаторному лікуванні. Госпіталізація показана тільки при важкому перебігу хвороби і розвитку ускладнень. Лікувати хворобу епідемічний паротит специфічними препаратами не потрібно, але існує ряд клінічних рекомендацій:

1. Хворому показаний постільний режим протягом 10 днів.

2. Харчування має бути легким, краще дотримуватися молочно-рослинної дієти. Запалення при свинці протікає не тільки в слинних залозах, але і в інших органах – наприклад, часто страждає підшлункова залоза, що провокує гострий або хронічний панкреатит. Потрібно максимально розвантажити шлунково-кишковий тракт, тому в меню повинні бути незбиране молоко, кисломолочні продукти, свіжі й тушковані овочі, фрукти.

3. Потрібно багато пити. Переноситься паротит важко, хворий може і зовсім відмовлятися від їжі через болі в щелепах і запалених слинних залозах, тому організм потрібно буде підтримувати рідинами. Дозволені морси і компоти, відвари з плодів глоду або шипшини, кисіль, чай зелений та чорний, какао на молоці.

4. Прийом жарознижувальних препаратів. Доцільно тільки якщо гіпертермія погіршує стан хворого. Наприклад, при інтоксикації організму може проявитись нудота і блювота, запаморочення, пронос. Захворювання дитячою свинкою дуже важко переноситься дорослими, їм такі препарати необхідні – вони нададуть короткочасну дію, тому потрібно буде проконсультуватися з лікарем з приводу частоти прийому та дозування.

Нерідко хворому на епідемічний паротит призначають антигістамінні препарати – вони знизять інтенсивність симптомів і прискорять процес зникнення припухлості за вухами. Підійдуть і вітамінно-мінеральні комплекси – вони покликані підтримати і зміцнити імунну систему.

З народних методів можна виділити теплі компреси. Вони ставляться на завушну область: марлеві серветки змочуються в теплому рослинному маслі або горілці й фіксуються. Вони допоможуть зняти больові відчуття і припухлість. Така процедура може проводитися тільки при нормальній температурі тіла. Навіть незначна гіпертермія – категоричне протипоказання до будь-яких прогріваючих компресів.

Можливі ускладнення

Лікуванням і профілактикою паротиту займаються педіатри та інфекціоністи. Саме по собі захворювання не становить небезпеки в гострому періоді перебігу – стан хворого успішно коригується лікарськими препаратами та рекомендаціями фахівців, народними засобами.

Варто побоюватися важких наслідків:

1. панкреатиту – запалення підшлункової залози;
2. енцефаліту – запалення м’яких тканин головного мозку;
3. оофориту – запалення яєчників;
4. менінгіту – запалення оболонки головного мозку;
5. зниження або повної втрати слуху.

Наслідки свинки у хлопчиків найважчі – розвивається запальний процес в яєчках (орхіт), що може спровокувати безпліддя в майбутньому. Раніше вважалося, що таке ускладнення неминуче, але сучасна медицина виявляє тільки 15% випадків безпліддя.

Профілактика епідемічного паротиту

Захворювання належить до вірусних і тому єдиним надійним способом попередження його розвитку є вакцинація. Зробити щеплення від паротиту потрібно у віці одного і шести років – такий графік вакцинації дає довічний імунітет.

Профілактика свинки проводиться тільки після повного обстеження – будь-яке погіршення здоров’я є протипоказанням (умовним або категоричним в особливо важких випадках). Реакція на вакцину від вірусу паротиту не гостра – дитина може скаржитися на слабкість, легкий біль при ковтанні і пережовуванні твердої їжі, але припухлості за вухами не буде.