Навчальні матеріали
ГОРЮЧІ, ВАЖКОГОРЮЧІ, НЕГОРЮЧІ РЕЧОВИНИ
Негорючі речовини не здатні займатися і горіти в звичайних умовах. Хоча вони все ж здатні горіти за особливих умов (наприклад, при надвисоких температурах, в атмосфері з чистого кисню тощо).
Приклади: червона цегла, силікатна цегла, бетон, камінь, азбест, мінеральна вата, азбестовий цемент та інші матеріали, а також більшість металів.
Важкогорючі речовини теж займаються від зовнішнього джерела вогню, але після його усунення гаснуть, тобто самостійно горіти не можуть.
Приклади: фіброліт, мінеральні плити з бітумним заповнювачем і гіпсові з органічним наповнювачем, просочена антипіренами деревина, полімерні матеріали, асфальтобетон, гіпсова штукатурка.
Горючі речовини, зайнявшись від зовнішнього джерела вогню, після його усунення продовжують горіти самостійно.
Приклади: суха деревина, папір, гас.
Деякі з горючих речовин і матеріалів здатні займатися від короткочасного (до 30 секунд) впливу джерела запалювання з низькою енергією (полум'я сірника, іскра, тліюча сигарета і т. п.). Їх називають легкозаймистими.
Приклади: ацетон, бензин, спирт.
ВОГНЕГАСНИК
Вогнегасник — це технічний пристрій, який призначений для гасіння пожежі (на початковій стадії її виникнення). Із видами, призначенням та правилами використання вогнегасників у конкретних виробничих умовах працівників знайомлять під час проведення інструктажів.
Для фарбування вогнегасників (та інших засобів пожежогасіння) використовують червоний сигнальний колір.
Класифікувати вогнегасники можна по-різному:
- за вогнегасильною речовиною
- за об’ємом корпусу
- за способом подачі вогнегасильної речовини
- за конструкцією пускових пристроїв
Сфера використання вогнегасника визначається властивостями вогнегасильної речовини, що в ньому міститься.
Пінні вогнегасники використовують для гасіння тліючих матеріалів, горючих рідин. Однак, їх не можна застосовувати для гасіння устаткування, що знаходиться під напругою, для гасіння сильно нагрітих або розплавлених речовин, а також речовин, які вступають з водою в хімічну реакцію, що супроводжується інтенсивним виділенням тепла і розбризкуванням горючої суміші. Також пінні вогнегасники не підходять для гасіння речовин, горіння яких проходить без доступу повітря (бавовна, піроксилін і тому подібне), горючих металів (натрій, магній). Ще один недолік пінних вогнегасників — вузький температурний діапазон: від +5°С до +50°С.
Порошкові вогнегасники використовуються для гасіння практично всіх видів пожеж, в тому числі і електроустаткування під напругою. Температурний діапазон досить широкий і може сягати від −50°С до +50°С. Однак і ці вогнегасники мають недолік — забруднення порошком об’єкта, який гасимо, та запилення території навколо нього.
Вуглекислотні вогнегасники гасять загорання за рахунок значного охолодження зони горіння струминою вуглекислоти СО2, яка, випаровуючись, перетворюється на вуглекислий газ (а він, як відомо, не підтримує горіння). До недоліків вуглекислотних вогнегасників можна віднести можливість обмороження вуглекислотою при необережному їх використанні. Переваг же у цих вогнегасників більш ніж достатньо. Зокрема, ними можна гасити електрообладнання під напругою. Суттєвим «плюсом» є відсутність слідів вогнегасильної речовини. Також вуглекислотний вогнегасник дає можливість усунути загорання у важкодоступних місцях, куди доступ піни або порошку може бути проблематичним.