Документальний проєкт “Понівечене дитинство”
Це науково-психологічне дослідження команди українського незалежного медіа online.ua поточної ситуації щодо примусової депортації та викрадення українських дітей російською федерацією з тимчасово окупованих територій України. Проєкт розповідає реальні історії дітей та їхніх родин, які постраждали внаслідок війни росії проти України, містить коментарі науковців, психологів, юристів та провідних експертів захисту прав дитини. Проєкт документує свідчення про воєнні злочини РФ проти українців. Використання фільму за попереднім погодженням з авторами.
Перевиховання дітей в таборах (окупований Крим)
Росіяни вивозили дітей із Херсона під виглядом оздоровлення. Батьків змушували віддавати дітей до табору, обіцяючи поїздку всього на 2 тижні. Десятки автобусів курсували до окупованого Криму. За свідченнями очевидців, лише у трьох таборах “Мрія”, “Дружба” та “Променистий” були тисячі дітей. У вересні-жовтні 2022 року на так зване оздоровлення приїхали Віталій, Женя, Тая, Даяна та ще двоє дівчат, які попросили не називати їхні імена. Вони розповідають про те, що у таборі росіяни знущалися з дітей, принижували за національною ознакою. Тих, хто висловлював проукраїнську позицію, замикали в підвалі або ізоляторі. Дітям забороняли розмовляти українською мовою, натомість примушували слухати російський гімн, вчити російські патріотичні пісні, працювати. Щонайменше півроку їм брехали про те, що рідні батьки від них відмовилися, та й узагалі, мовляв, вони Україні більше не потрібні. Скільки ще викрадених дітей залишаються на окупованому півострові, наразі точно невідомо.
Історія полону 16-річного Владислава тривалістю 90 днів
Влад був у полоні цілих 90 днів: з квітня по липень 2022 року. Хлопця затримали під час евакуації цивільних мешканців так званим “гуманітарним коридором” із Мелітополя до Запоріжжя. Росіяни посадили його в одиночну камеру та змушували прибирати залиту кровʼю кімнату тортур. За увесь час затримання до Влада підселили тільки одного співкамерника, 24-річного молодика. Коли через декілька днів той через тортури вирішив накласти на себе руки й порізав вени, Владові довелося внутрішньо миритися з побаченим самогубством, а зовні заспокоювати українця, ніби допомагаючи йому “піти”. За словами Влада, коли з моменту затримання минув перший місяць, надія вийти живим із СІЗО у нього завмерла. На момент полону хлопцеві було всього 16 років.
Матеріали взято з державного порталу розшуку дітей “ДІТИ ВІЙНИ” https://childrenofwar.gov.ua